У РОБОТІ З УЧНЯМИ ТА ПЕДАГОГАМИ Я ВИКОРИСТОВУЮ РІЗНІ МЕТОДИ АРТ-ТЕРАПІЇ.
ЗАНЯТТЯ ЗАВЖДИ ПРОХОДЯТЬ ЦІКАВО, ЗМІСТОВНО, З ПОЗИТИВНИМ НАСТРОЄМ.

Кві́лінг (англ. Quilling — рюша . Походить від слова quill — пташине перо, гофрувати, плоїти, паперокручення) — мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу.

Кола́ж (від фр. coller — склеювати) — технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо.

АРТ-ТЕРАПІЯ ТА ІСТОРІЯ ЇЇ РОЗВИТКУ

Звичайно ж, мистецтво і художня діяльність почали з’являтися ще у первісних людей. У стародавні часи саме мистецтво служило засобом комунікації. Сам же термін ввів Адріан Хілл у 1938 році. У цей період художник працював у санаторіях, в основному з туберкульозними пацієнтами. Саме він вперше зазначив, що художні заняття позитивно позначаються на стані пацієнтів і прискорюють процес одужання.

Перше професійне використання даної методики провели в США – тоді була використана арт-терапія для дітей, яких вивезли під час війни з таборів фашистів. А вже в 1960 році була створена Американська арт-терапевтична асоціація. З тих пір подібний вид психокорекції став користуватися все більшою популярністю. Адже арт-терапія не має протипоказань або будь-яких побічних ефектів. Цю методику можна використовувати практично в будь-якому випадку з будь-яким пацієнтом, будь то дитина або літня людина.

Арт-терапія та її основні види

На сьогоднішній день існує багато різновидів арт-терапії. Насправді для лікування підходить практично будь-який вид мистецтва, в якому людина тим чи іншим способом може виразити себе.

Природно, найпопулярнішою методикою є образотерапія. Тут мається на увазі використання всіх образотворчих форм мистецтва, починаючи від малюнків і фотографії, закінчуючи скульптурою та іншими виробами.

Музикотерапія – безумовно, за допомогою звуків людина може висловити свої емоції і почуття, чим і користуються лікарі.

Бібліотерапія – ще один цікавий різновид лікування, який включає в себе не тільки читання готових літературних творів, але також і створення власних оповідань, віршів і казок.

Танцювальна  терапія – відмічено,  що  деяким  пацієнтам  набагато  легшее   звільнити почуття у танці.
          Звичайно   ж,    це    далеко    не    всі    способи    лікування.    Арт-терапія    використовує найрізноманітніші  види мистецтва.  Варто відзначити,  що кількість методів корекції весь час зростає.

Арт-терапія: основні завдання

На сьогоднішній день прихильники «лікування мистецтвом» впевнені, що внутрішнє «я» людини можна розглядати в тих образах, які вона створює під час сеансу. Подібне лікування спрямоване в першу чергу на самопізнання. За допомогою образотворчого мистецтва людина може висловити і вивчити самі різні відчуття, починаючи від любові, закінчуючи образою і страхом. До речі, арт-терапія дуже часто застосовується в якості боротьби з різноманітними фобіями.

Під час сеанс атр-терапії здійснюються такі завдання:

- за допомогою малюнка людина дає вихід негативним емоціям – образі, агресії, ненависті,злості;
- мистецтво допомагає пацієнтові концентруватися на власних почуттях і відчуттях; 
- регулярні заняття арт-терапією допомагають пропрацювати навіть самі пригнічені почуття і думки, а також поступово розвинути самоконтроль; 
- крім того, психолог отримує дуже цінний матеріал для психодіагностики, адже малюнки можуть дати масу корисної для фахівця інформації і виявити приховані проблеми. 
Що ж стосується показань до проведення подібного лікування, то їх дуже багато – це і депресія, і страх, а також низька самооцінка, наявність конфліктів, тривожність, самотність і т.д.

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У РВПУ РЕСТОРАННОГО СЕРВІСУ І ТОРГІВЛІ.

Проблема адаптації першокурсників широко обговорюється в системі освіти, і не випадково: від успішності цього процесу багато в чому залежить подальша професійна кар’єра і особистісний розвиток майбутнього спеціаліста. Як правило, у нашому навчальному закладі проводиться опитування учнів для вивчення рівня адаптації. Результати дослідження презентуються на засіданні педагогічної ради. Традиційно адаптація передбачає активне пристосування індивіда до умов середовища як фізичного, так і соціального. Здатність до такого пристосування визначається як адаптивність/неадаптивність.

Адаптація учнів — складне явище, пов’язане з перебудовою стереотипів поведінки, а часто й особистості. Гнучкість адаптаційних систем людини нерідко виявляється недостатньою. Адаптація учнів першого курсу має певні труднощі у зв’язку зі зміною навчального середовища. Також на процес психологічної адаптації першокурсників впливають наступні індивідуальні властивості особистості: емоційний стан та емоційна стабільність, рівень самооцінки, вольова активність та комунікативні вміння.

Варто зауважити, що емоційний стан учня на початку першого семестру є досить специфічним. Він не повторюється у процесі подальшого навчання; втім, його проходження визначає, до певної міри, успішність адаптації учня до умов навчання в училищі. Такий емоційний стан виникає як результат несвідомого співвідношення попередніх очікувань першокурсника від навчання в училищі та його перших вражень від цього процесу.

Основні симптоми психологічної дезадаптації першокурсників проявляються:

•       у підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;

•       зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;

•       появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, викладачами, батьками;

•       зниженні успішності, недостатній увазі й зосередженості на парах;  

•       скаргах на погане самопочуття, сон;  втраті інтересу до навчання.

Показниками успішної адаптації виступає високий соціальний статус індивіда у певному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем та його найбільш важливими елементами, зокрема, задоволення роботою, її організацією, умовами і змістом тощо.

З цією метою психологічною службою училища здійснюється ряд заходів, одним із яких є проведення циклу заняття – тренінгу «Давайте познайомимось».

Завдання тренінгу:
•   Створити умови для знайомства і встановлення емоційних контактів.
•   Розвивати навички спілкування.
•   Згуртувати колектив.
•   Розширити діапазон оптимальних моделей поведінки в учнівському середовищі.
•   Засвоїти норми поведінки у різних навчальних ситуаціях.
•   Сприяти зниженню рівня тривожності.
•   Сприяти усвідомленню пріоритетних цінностей.
•   Підвищити мотивацію до навчання.
•   Актуалізувати уявлення учнів про подальше професійне становлення.
•   Формувати позитивну спрямованість на майбутнє.